Рамон Марія дель Вальє-Інклан. Сонячна роза

Цей переклад я присвячую 

любій Наталці Проскурі, авторці дисертації «Антична філософія як джерело ідеї математичної естетики», 

а також Галинці Грабовській, якій знання математики допомагає прорубуватися крізь сельву найбільш карколомних еспаномовних книжок, які вона перекладає, — від Борхеса до математичних детективів.

Сонячна роза

 
Вірш мій риторичний, наче Сонце, ярий
будує геометрію ув еспанській мові,
луна в осяйній сельві пишних алегорій
«до-ре-мі-фа-соль» — мій прелюд на флоярі.
 
Теологічний Тигель! Нерушний Нумен пари
слів римою спогрітих! Високий Логос Форми!
Най святиться Невма! Й апостол Піфагора
Число Золоте Сонячне оспіває з жаром!
 
Фонтан вогненний, Сонце із ритмічним плюскотом
Вічні свої Ідеї у чашу ллє несталу.
Співи пломенисті ясних вуст його —
 
то строга Геометрія Божественного Шалу.
Святе Метричне Слово Скелю світу відпокутує.
Звізда його відроджує її в Кристалі.
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки

«Вірш мій риторичний» — автор, вочевидь, має на увазі вірш, написаний із використанням риторичних фігур — засобу підсилення емоційної впливовості художньої та ораторської мови, побудований на застосуванні синтаксичних конструкцій, відмінних від порядку слів, узвичаєного даною мовою.

«Нерушний Нумен пари слів римою спогрітих». В оригіналі написано просто «Категоричний Нумен». Спогріти — давній синонім до слів зварити, спаяти, злютити.

Нумен (лат. Numen, букв. «божественна воля») — у римській релігії термін для позначення «божественності», «божественної могутності», «божественної волі».

Логос — Ло́гос (дав.-гр. Λόγος, букв. «слово»)  — термін західної філософії, релігії, психології та риторики, який уживається передусім у значеннях власне слова, науки, закону, надприродного світового розуму.

Невми — знаки музичної нотації, що використовувалися у Середньовічній Європі для запису церковної музики. Невменна нотація передувала появі сучасної нотації.

«апостол Піфагора»: в оригінальнім вірші «піфагорієць» — адепт піфагореїзму, давньогрецької філософської школи послідовників математика й філософа Піфагора (6 століття до н. е.). Основні її положення — віра в живе тіло Космосу, що вбирає в себе безмежну порожнечу і Хаос безмежного простору, перетворюючи цей простір у Космос з його відокремленням усіх речей між собою, підпорядкуванням речей єдиному законові.

«Число Золоте Сонячне» — вочевидь, ідеться про золотий перетин, який деколи називають золотим числом, — співвідношення двох відтинків (13:8), яке ми сприймаємо як найбільш естетичне. Вважається, що поняття про золотий перетин запровадив Піфагор (хоча, можливо, він запозичив знання про нього у єгиптян і вавилонян).

Рамон Марія дель Вальє-Інклан. Роза подорожанина

Роза подорожанина
 
Зимні тополі в синяві безхмарній
в прозорім тріпотливім напівсні,

мереживний над річкою серпанок
і дві соборні вежі кам’яні.
 
Чоловіки охмурі й сухорляві
і виснажені родами жінки —
обличчя в них тривогами потьмарені,
а мова та ж, що в давнії віки.
 
Криниця висохла, повсюди гамір,
коло таверни бурдюки наповнені,
до річки йде погонич з віслюками.
 
Й дівчата, скликані на казань дзвонами,
з рум’яними від холоду щоками,
з Асторги, із Замори, із Леона!
 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)